Хлоровані розчинники охоплюють різноманітні органічні сполуки, такі як дихлорметан, хлороформ, трихлоретилен і тетрахлоретилен, кожна з яких має свої технічні характеристики та вимоги до якості. Враховуючи, що продукти промислового, реактивного та високого ступеня чистоти відрізняються за рівнем чистоти та контролем домішок, важливо вибрати відповідну специфікацію продукту на основі передбачуваного застосування.
У промислових умовах чистота, щільність і діапазон кипіння є стандартними параметрами контролю якості. Чистота безпосередньо впливає на продуктивність розчинника; вологість і кислотні домішки можуть заважати певним хімічним реакціям, процесам обробки металів або обробки матеріалів, тоді як діапазон кипіння визначає леткість розчинника та ефективність відновлення. Для очищення або тонких хімічних процесів, які вимагають високого рівня чистоти, можуть застосовуватися додаткові вимоги щодо нелетких речовин, залишків після випаровування, іонів металів та інших незначних домішок. Оскільки методи тестування та стандарти якості можуть відрізнятися між виробниками, конкретні значення, наведені в технічному паспорті (TDS), слід вважати остаточним посиланням.
Крім того, специфікації для хлорованих розчинників повинні включати інформацію, що стосується безпечного зберігання, транспортування та використання, наприклад дані про температуру спалаху або займистість, тиск пари, ризики професійного впливу, методи пакування та умови зберігання. Оскільки деякі хлоровані розчинники становлять значну токсичність або небезпеку для навколишнього середовища, а певні типи підпадають під суворі правила використання та викидів, вибір продукту не повинен ґрунтуватися лише на чистоті та ціні. Під час закупівлі та використання вкрай важливо перевірити назву продукту, номер CAS, паспорт безпеки (SDS) і відповідні нормативні вимоги, щоб переконатися, що специфікації продукту відповідають конкретним потребам процесу та протоколам управління безпекою.
