Летючість хлорованих розчинників залежить насамперед від таких факторів, як їх молекулярна структура, молекулярна маса, температура кипіння, тиск пари та температура навколишнього середовища. Рівень леткості суттєво відрізняється для різних типів хлорованих розчинників. Загалом, за подібних умов розчинники з нижчою температурою кипіння та вищим тиском пари мають тенденцію бути більш леткими. Наприклад, дихлорметан має температуру кипіння приблизно 39,6 градусів і швидко випаровується при кімнатній температурі; хлороформ з температурою кипіння близько 61,2 градуса випаровується відносно повільніше; а тетрахлоретилен з температурою кипіння близько 121 градуса зазвичай випаровується ще повільніше. Однак на фактичну летючість також впливають молекулярна структура та умови тестування; тому його не можна визначити виключно на основі молекулярної маси.
Летючість хлорованих розчинників безпосередньо впливає на ефективність очищення, час висихання, втрати розчинника та ефективність відновлення. Легколеткі розчинники швидко випаровуються після використання, що робить їх придатними для процесів, які вимагають меншого часу висихання; однак вони також можуть призвести до збільшення споживання розчинника та підвищення концентрації парів у повітрі. Навпаки, менш леткі розчинники можуть подовжити час висихання поверхні, але вони пропонують явні переваги в певних видах очищення та обробки. Отже, при виборі хлорованого розчинника необхідно всебічно оцінити вимоги конкретного процесу щодо швидкості випаровування, рівнів залишків і сумісності матеріалів.
На швидкість випаровування хлорованих розчинників також впливають такі фактори, як температура, потік повітря, площа поверхні рідини, що піддається впливу навколишнього середовища, і тиск навколишнього середовища. Як правило, вищі температури, посилена вентиляція або більша відкрита площа поверхні прискорюють випаровування розчинника. Важливо зазначити, що пари, які утворюються в результаті випаровування хлорованих розчинників, можуть становити загрозу для здоров’я людини, а деякі різновиди навіть несуть відомий канцерогенний ризик, тому про безпеку не можна судити лише на основі швидкості випаровування. На практиці, відповідні заходи, такі як локалізація, вентиляція та використання засобів індивідуального захисту, мають бути реалізовані відповідно до паспорта безпеки продукту (SDS), поряд із належним збором та обробкою вихлопних газів.
