Складноефірні розчинники — це клас органічних сполук, що містять складноефірну групу (-COO-). Вони володіють певним ступенем полярності і відмінною розчинністю для органічних речовин; загальні приклади включають етилацетат, бутилацетат і етиллактат. Їхні фізичні властивості передусім охоплюють щільність, температуру кипіння, тиск пари, швидкість випаровування, в'язкість, розчинність у воді та запах. Оскільки різні складноефірні розчинники відрізняються за молекулярною структурою та молекулярною масою, їхні фізичні властивості також відрізняються. Наприклад, етилацетат має відносно низьку температуру кипіння та високу летючість, у той час як бутилацетат має вищу температуру кипіння та нижчу швидкість випаровування, що робить їх придатними для промислових складів із певними вимогами щодо часу висихання.
Більшість поширених складноефірних розчинників мають щільність нижчу, ніж вода. Хоча багато низькомолекулярних ефірів мають обмежену розчинність у воді, вони здатні розчиняти широкий спектр смол, масел та інших органічних сполук. Деякі складноефірні розчинники також виявляють хорошу текучість, служачи для розведення та регулювання в’язкості покриттів, чорнил і клейових систем. Їх характеристики випаровування тісно пов'язані з температурами кипіння та тиском пари; зазвичай складні ефіри з нижчою температурою кипіння випаровуються швидше, тоді як ефіри з вищою температурою кипіння випаровуються повільніше. На практиці на фактичну швидкість випаровування також впливають такі фактори, як температура, потік повітря та площа поверхні рідини, яка піддається впливу повітря.
Фізичні властивості складноефірних розчинників безпосередньо впливають як на процес обробки, так і на кінцеві характеристики продукту. Наприклад, у виробництві покриттів і чорнила швидкість випаровування впливає на час висихання, вирівнювання та якість кінцевої поверхні. У клейових композиціях характеристики розчинності та випаровування впливають на властивості нанесення та процес плівкоутворення. Тому при виборі складноефірного розчинника важливо враховувати такі фактори, як точка кипіння, щільність, в’язкість, розчинність у воді та сумісність з іншими матеріалами, а також перевіряти їх на відповідність технічним характеристикам конкретного продукту. Крім того, оскільки більшість звичайних розчинників складних ефірів є легкозаймистими, під час використання необхідні відповідна вентиляція, протипожежні заходи та герметичність зберігання, щоб запобігти накопиченню парів розчинників.
